Кислота щавлева

Зовні щавлева кислота являє собою безбарвні моноклинні кристали. Дигідрат розчинний у воді, спирті, але не розчинний у хлороформі або бензолі. Щавлева кислота утворює сильні та кислі солі, аміди, ефіри та інші похідні. Ефіри та солі щавлевої кислоти отримали назву оксалати.

Щавлеву кислоту технічну, або етандіолову кислоту, отримують унаслідок окиснення етиленгліколю сумішшю сірчаної й азотної кислот за допомогою каталізатора п'ятиокисі ванадію, проте є й інші способи отримання етандіолової кислоти. Наприклад, її можуть отримувати через форміат натрію з CO.

Застосування

Сфера застосування щавлевої кислоти дуже широка: медична та хімічна промисловість, шкіряна та текстильна промисловість. Використовується щавлева кислота як компонент анодних ванн для осадження плівок Ti, Al і Sn, для очищення металів від накипу, оксидів і іржі. Етандіолова кислота виконує роль реагенту в органічному синтезі та в аналітичній хімії, використовується як відбілювач зрізів у мікроскопії та слугує для осадження РЗЕ.

Щавлева кислота міститься в деяких видах рослин (ревінь, щавель) і в калієвій солі, застосовуючись у парфумерії для виготовлення крему, що виводить веснянки.

Оксамід є стабілізатором нітратів целюлози. Деякі заміщені феноли щавлевої кислоти здатні виконувати роль хемілюмінесцентних реагентів.

Транспортування

Щавильна кислота технічна може транспортуватися за допомогою всіх різновидів транспорту.

Зберігання

Етандиоловою кислоту зберігають у закритому пакованні на піддонах у вентильованих закритих складських приміщеннях. Це можуть бути поліетиленові мішки, фанерні барабани, що мають всередині плівковий мішок-вкладиш, а також поліетиленові мішки з кольоровим друком. 

Техніка безпеки

Щавелелева кислота технічна відноситься до горючих речовин. Пил щавлевої кислоти в осілому стані пожежонебезпечна та належить до речовин 2-го класу небезпеки щодо впливу на людський організм. Під час роботи з етандіоловою кислотою застосовується СІЗ.